Безодня ночі… плин зірок
Завмерла тиша… шепіт листя.
Тай світить зоряний візок,
Немов засвічене намисто.
Тихенько полум’я згасає,
Свічки ще дихають… в обман,
А за вікном, осінній ранок
Нас всіх заманює в туман.
Незвичний танок павутиння,
Сріблясті краплі… дзвін небесний
Осіннє радісне свавілля,
Та лист жовтавий… все закреслить.
Сумні ті спогади, що були,
Роса, змиває всі омани.
Світає день… дивіться люди…
Осінній та казковий ранок.
А небо… небо промінь крає
Та все малює візерунок,
Співуче птаство визирає
Ось нам виспівує малюнок,
Де ти та я, де сонце світить
Та провіщає дивний ранок.
Де ми, малі немов би діти,
Де спів лелечин наостанок
Ми відлітаємо… у вирій
До наших зустрічей, напевно
Час промайне немов би хвилі.
Осінній час… вітрів буремних.
