Обробка твору М.Костомарова
«Могила»
Десь далеко у чистому полі
Під вербою могила стоїть.
А навкруг неї там на роздоллі
Вітер віє та листя шумить.
Степ як килим краєм розіслався,
Синє небо та вільна земля.
Над могилою степ розгулявся.
Верба листям з вітром розмовля.
Коло неї лежить шлях-дорога.
Шлях-дорога аж на три руки.
Та цим шляхом весною і літом
Під вербою їдуть чумаки.
Та й співають про тугу і радість.
Чи співають про тяжку журбу.
Тільки хтось то бува оглянеться
На могилу та тую вербу
Та й спитає: чия та могила,
І чому її всяк омина?
Йому скажуть: то давнєє діло,
А чому оминають - хто зна…
21.02.2015