Калейдоскоп пройдешніх днів —
Акорди спогадів яскраві.
Листає вітер книгу снів,
Ескізи мрій забуті, давні.
Ймовірно сум їх обрамля,
Давнішній сум, та не пройдешній.
Озветься тихо, десь здаля,
Спокійний надто, не тутешній.
Картати марно знов себе,
Образи згадувати смішно.
Проходять дні, минає все,
Прокльони посилати грішно.
Ріка життя в осінню тиш
Огорнута і легко, й ніжно
Й на березі густий спориш
Дрімає затишно і втішно.
Екстравагантність й дивний шарм —
Шаблонності не зна природа.
Незмінне лиш минуле й нам
Із ним нелегко. Як заброда
Ховається не знамо де,
До нас у спогади приходить,
Настирно в світ свій знов веде
І ми, затамувавши подих,
В минулім знайдемо себе.
, а *давнІшній* не через І пишеться, правда тоді наголос на перший склад, але автору видніш 
