Зима
Розпочала життя моє,
Дарма
У спину їй весь люд плює.
Зла
Говорять, що вона й холодна,
Імла
Заповила все, така голодна.
Хоча
Рятує нас, а не вбиває,
Свіча
В холодну ніч в душі палає.
Тепло
Зимой знаходим в людях ми,
Зійшло
Воно у серці і робить нас дітьми.
Весна
Приходить за зимою, зігріває,
Красна
У світ всіх відправляє.
Цвіт
Огортає нас її квіток,
Світ
Наповнюється щастя лиш діток.
А далі
Літо замінює сестру свою,
І далі
Далекі вносить у мою
Свідомість
Хапає що красу навколо,
Вагомість
Дрібничок кожних носить коло.
Смакот
Куштуєм в цю прекрасну пору ми,
Так от
Літо, як ніхто, рятує від пітьми.
Осінь,
Сира і мокра, та така похмура,
Досі
Всі кажуть: "Це лише зажура."
А ні
Для мене дощ немов вода свята,
І дні
Після дощу мов сталь лита.
Раз
Небо і хто на ньому плаче,
Сказ
На землі лиш примха наче.
