Авторська пісня
По Хрещатику ходить чудовисько левіафан,
Він по душі маленьких дітей переплив океян,
Він усіх поїда, хто на собі не носить хреста,
Його сутність звіряча, а логіка дуже проста.
Він сім метрів заввишки, в руці його чорний айфон,
Час від часу ним клацне і дзвонить він у Вашінгтон,
Його очі, дві камери Sony, січуть кожну мить,
А на лобі у нього про геїв реклама біжить.
Його бачуть не всі і не всі його розпізнають,
Тільки ті, хто в неділю раненько до церкви ідуть.
Між рогами у нього великий стирчить монітор,
В ньому скачуть вампіри та монстри, та безліч потвор.
Ось такі наші справи, кияни, духовний наш стан.
По Хрещатику ходить чудовисько левіафан.
Треба менше по маркетах вештать і гави ловить,
На молебни до нашого храму частіше ходить.
По Хрещатику ходить чудовисько левіафан...
У кожного народу мають бути свої цінності. А якщо там мусульман-біженців стане більше, то що нам, в їхнього алаха вірити? Шевченко казав, щоб і свого не цуралися...
аж занадто сміливо, як для сьогодення - це ж європейські цінності.....
