У свята́ і в будень,
В суєті суєт
Маячіє блудень –
Милий силует.
То впаде росою
Ніжно на плече –
Спогад гіркотою
Душу обпече.
То погладить вітром
Пасмо-завиток –
Уразливим світлом
Зранить до кісток.
То шепоче листям
Лагідні слова –
Вихриться від щастя
Кругом голова.
То нишком блукає
У тихій імлі –
Надію плекає
На білім крилі.
То сонцем – у гості,
Теплом огорта.
До щему, до млості,
Цілує вуста.
Ходить світом блудень –
Спогад-силует.
Вдвох у свято й будень –
Нерозлийдует.