Красиву жінку й незаміжню,
Зовсім доля не втішала.
Тепер заможню і успішну,
В минулому щастя не мала.
Сама лишилася з донькою,
Горе - шлюб їх не зігрів.
Змирилася із долею лихою,
А серце заморозив сніг.
З нею сталось неймовірне,
Думки з'явилися крилаті.
Про буття казкам подібне,
У рядки змогла вкладати.
За її незламну волю,
І душі чарівну вроду.
Щедрий дар послала доля,
Визнання та нагороди.
Красива жінка й незаміжня
Назад не мала вороття.
Спіткала багатьох доля подібна,
Бо ми всі - у полоні життя.
