Затихла віхола.У світі тихо-тихо!
Лиш сніг скрипить, моєму вторить кроку.
У кучугурах загубилось лихо.
За мною йшло. Таке було – нівроку!
Вже надвечір’я. В світі сутеніє.
Тривожний обрій майорить червоним.
Згубилось лихо – от що серце гріє!
Кінець печалям, годі – заборонам!
За мною по слідах воно ходило,
Постійно пхикало, та до плеча тулилось...
Такі мені городи городило,
І ось – ура! Нарешті загубилось!
І видихнула я на повні груди,
І мрії захлинулися весною.
І вірю я, так добре завжди буде,
І щастя буде поруч йти зі мною.
Розвеселяться березневі днини,
Заграє буйний вітер на сопілці...
Зима. Сніги. Замерзлий кущ шипшини.
Скуйовджені горобчики на гілці...
