Захотілось горобцю,
Переспівати солов'я.
Не вдавалось молодцю,
Хоча доводив, ось то я!
Злетить угору, сяде вниз,
Повсяк він метушився.
Сам на себе мабуть зливсь,
І соловей з ним не сварився.
Вмостивсь хвалько на вищу гілку,
І широко роздявив дзьоба.
Почув у горлі наче кістку,
Дивно надувсь з-під лоба.
Взлетів він знову, вище сів,
Не заспокоївсь горобець.
Лунко полинув солов'їний спів,
Чути було в інший кінець.
Бувають серед нас хвальки завзяті,
Що вміють на словах.
Висловлюють слова крилаті,
" А воз и ныне там ".
: 
Мудро!
