Життя пливе, летить, стриба.
Наліво голову - весна,
А там - з дерев вже листя опада.
І ти не знаєш: наяву це чи у снах?
Ти загубився в просторі, у часі.
То в лісі стрімголов біжиш, то десь, мов пень стоїш на трасі.
То серед натовпу пісні дурні голосиш,
То сам-один у Бога половинку просиш.
Ну ось вона! З'явилася на виднокраю, немов роса ранкова.
Та й щезла, наче праведний закон.
А найстрашніше те, що й виднокраю то немає -
Є тільки я... І мій зажурливий осінній сон...
