Авторська пісня
Ой, ходила ж я до баби Шури,
Щоб писали мій портрет з натури,
Щоб за моє face конкурували
Українські глянцеві журнали.
Щоб багаті і круті любили,
До Парижу, в Турцію возили,
Щоб за мене в мерсах гризли пальці
Наші найнародніші обранці.
Баба Шура яйцями катала,
За ліве плече мені плювала,
Ой, гірке ж давала пити зілля,
Що мене аж нудило з похмілля!
Стала я багата світська львиця,
Зчарувала не одного Гриця,
Компліменти сипали блискучі:
Українська Моніка Беллуччі.
Я в усіх ноутбуках на заставці,
А життя, неначе як у казці,
Але якось в церкві свічку клала
І зненацька гавкати почала.
Гавкала на батюшку з кадилом,
А він все лупив мене кропилом,
Виганяв він з мене бабу Шуру
І бісівську всю номенклатуру.
Билася я в корчах на підлозі,
Вийшло з мене все, що не по Бозі,
Демі Мур і Моніка Беллуччі,
Відьми голлівудські і гримучі.
А тепер я всім сказати мушу,
Виплакавши Богу усю душу,
Біси вигляд ангелів приймають,
Через бабок порчі насилають.
А ще вам доповню на прощання:
Приходіть у храм на послушання,
Де в іконах очі материнські
І лампади всі єрусалимські.
Де сестрички на хорах співають,
І над храмом чаєчки літають,
І де вчать найважливіше в світі:
«Спаси Господи, благословите!».