Як сивая голубонька Жила вона тихо-тихо,
на околиці села, працьовита,чепурна,
оселилась молодичка, чи на радість,чи на лихо,
дуже гарна й молода... та жила вона одна...
Не ховалася за тином,
скромна, тиха і проста,
працювала і ходила,
як лебідонька пливла...
Придивлялися селяни, Врівноважена,привітна,
це в селі не дивина, хоч дітей своїх не мала,
по роботі пізнавали,- і нікому непідзвітна,-
вдача у селян така... всім нужденним помагала...
Її діти зрозуміли,-
швидше від батьків своїх,
на гостину забігали,
не спинити було їх.
А вона цьому раділа, Так пройшло не одне літо,
їх привітно зустрічала, село праведно жило,
і казки розповідала, все росло і квітувало,
і "смаколики" давала... і спокійно все було...
Та от якось в літню пору,-
на село наліг туман,
до села тоді влетіли,-
паничі й вельможний пан...
Все тріщало, клекотіло, А на ранок стало тихо,
чутні крики, стогін, гвалт, люди вийшли з своїх хат,
десь диміло, десь горіло,- відійшло із села лихо,
всі сховалися до хат... та було в нім щось не так...
Не було тієї хати,
й тії жінки не було,
та раділи люди й хати,
що живим було село...
Люди трохи засмутились, Чи забули за ментальність,
(що з селян тих можна взять) чи збайдужіли давно?
та недовго і журились, Не вжилась відповідальність,
і забулася та "знать"... чи черствим стало село?..
