РОЗДУМИ ПІСЛЯ ПЕРЕГЛЯДУ ВИСТАВИ "Ромео і Джульєтта в кінці листопаду"
Як дивно – закохатись в п’ятдесят,
Як сивий птах ховається у косах,
Як висихають мрії у покосах,
Як прагне вечір доповзти до п’ят.
Як згубно – закохатися в цей вік,
Коли глядять на тебе, мов на диво -
Із посміхом, із осудом, гидливо,
Як ллють отруту в груди замість лік,
Та все ж уміти втримати в собі
Вогонь, що світлить око, гріє душу,
Дає наснагу малювати сушу
Між вод бурхливих, вигравати бій.
Молоді і порівненно молоді люди дивуються тому, що старі мають кохання при умові, що:
- не мають надію дожити до старості;
- не знають фактично що таке кохання і що воно не визначається віком;
- вважають, що вони будуть завжди молоді.
Це ще одна людська омана.
