***
Мене розбудило осіннє сонечко,
Таке ще тепле і приємне.
Зазирнула любов у віконечко,
Вірна, щира і взаємна.
Хіба можна так любити день осінній,
Щоб забути про всі клопоти земні,
Щоб забути про усе на світі
І гадать, що ти єдина на землі.
Цей день для тебе раєм є сьогодні,
Цей ранок не такий, як були всі.
Ще один день – подарунок Господній…
Тепер і справді ти одна у цім житті.
Та мить прийшла, і все минуло,
І знову люди, знову суєта.
Про думку ту ти вмить забула,
Бо коли є люди, то ти вже не сама.
А завтра буде інший день,
І ранок інший, не такий уже.
Птахи співатимуть нових пісень,
Й для тебе все буде нове.
І знову ти, прокинувшись від сну,
Будеш глядіти у віконце.
Хай світ любить тебе одну
Доти, поки не зійде сонце.
А потім знову люди, люди,
Їх мільярди, сотні їх.
Тебе єдиної ніколи не буде,
Бо ти і є одна із них.