Сьогодні сонце зустрічала -
Таке собі, чуть- чуть чудне,
В калюжу впало... я сміялась
І дивувалась - чом руде?
А може інше... незвичайне,
Бо сохло, граючись в гаю,
Змінило колір - в смаку чайнім
І колисалось на гіллю.
Я бігла з ним по краю неба
І враз здалося, що впаду,
Ховалась в нім - така потреба,
Бо, вдвох із ним, у травах йду.
Де кожна квітка, наче зірка,
Мені всміхається й йому,
Із трав пянких спливає хвіртка,
Де райський день покриє тьму.
Де оживе руде вогнисько,
Нахмурить брови - дивний знак,
Здалека так, а може зблизька
Торкає пишний, стиглий злак.
В якім стою - мале дівчисько,
Руде, мов сонце - в серці щем:
- "Торкнись мене, ти зовсім близько"-
Враз омиваюся дощем.
Рясним дощем, блакиттю неба,
Моїми снами - тут і там,
Так солодко зануритись у тебе,
Ще день зігрітись в хвилі гам.
Цікава зустріч із сонечком, Лесю! 
