Ніколи,
Нічого
У нас
Не буде...
Ні невода
Нагірного
У ті напівсни,
Що навіяла
Птиця-неясить,
Неполохана
Неоном
І наганом.
Ні надії
Нептунової,
Нескаламученої
Ба навіть
Налимами
На пікові
Нересту
У негоду.
Ні ночей,
Настояних
На нагідках
І нуті,
У невчасне
Надзим'я
І надпитих
Натще,
Бо нівроку
Ніжно.
Ні намітки
З небо
Від дощів
Нейлонових
Із норовом,
Від нудьги
Намарної
Напровесні,
Як нині.
Ні нитки-нетлі
Серця
Надчервоної,
Натягнутої,
Нене,
Навпрошки
По нежатих
Нив'ях
Наосліп.
Ні напасті,
Нехворощі
Несамовитої,
Написаної
Ненароком
У стилі
Нюд
Чи нуар?..
Ні нот
Нашіптувань
Натхненних
Від наших народин
Аж до знади,
До наглої
Нужди твоєї
Впасти
Ниць
І...
Ніколи
Й нічого
У нас
Не буде.
Нич.
