Вийшов диякон серед церкви,
Каже: « Пакі – пакі! »,
Та ніхто його не чує,
Всі стоять ніякі!
Чи то люди собі марять,
Чи біс їх розводить,
Кожного своя думка
Поза храмом водить.
Тоді диякон як затягне:
- Пундики із сиром!
Стали люди ся хрестити,
Стали усім миром.
А тоді він знову басом:
- Голубці із м’ясом!
Стали всі поклони бити,
Ніби за наказом!
Після служби прихожани
Зібрались на раді:
- Чи то диякон такий мудрий?
Чи здурів насправді?
Мабуть, дуже був голодний,
Стіни закрутились,
Всі за нього дуже щиро
Від душі молились!
