Ці руки солдата нічого не брали,
Лишень подивіться на них.
Від Беркуту нас на Майдані спасали
У кіптяві днів тих страшних.
І так, голіруч, воювали без зброї,
А в беркутів - каски й щити.
Сміливо й відважно ставали до бою
Брехню і неправду знести.
Ці руки ніколи нічого не крали
І навіть не знали про те,
Наскільки і як наш народ грабували, -
Аж дивно, що досі живем.
Ці руки насправді нічого не брали,
Бо знали, що Бог так велів.
А потім на Сході, всіх нас захищали –
Загарбників гнали й катів.
Зимою, в морози і в сніжному полі,
Без їжі, води і тепла,
На захист Вітчизни їх кликала доля,
Щоб наша країна жила.
Щоб ми спочивали у теплих квартирах,
Вони ще й наш сон бережуть,
Бо можновладці у чинних мундирах
На свій народ зверху плюють.
Рукам цим вже скоро терпець увірветься,
Бо скільки ще можна тягти.
Щоб вимести з Ради мітла в нас знайдеться.
Скоріше б.. О, Боже, прости!
Ці руки потрібно нам всім цілувати,
Вклонитися їм до землі,
Бо Волю народу не можна здолати -
Ви знайте про це, упирі.
