Анапест (грецьк. andpaistos — обернений, зворотний щодо дактиля) —” в античній версифікації — трискладова стопа на чотири мори, в якій перші два — короткі, третій — довгий. У силабо-тонічній системі — трискладова стопа з наголосом на останньому складі (∪ ∪—).
Зустрічаємо А. у поезії О.Пушкіна, О.Блока, А.Фета.
Приклад тристопного А.:
Пропаду́ от тоски́ я и ле́ни,
__ __ __/ __ __ __/ __ __ __/ __
Одино́кая жи́знь не мила́,
__ __ __/ __ __ __/ __ __ __/
Сердце но́ет, слабе́ют коле́ни,
__ __ __/ __ __ __/ __ __ __/ __
В каждый гво́здик души́стой сире́ни,
__ __ __/ __ __ __/ __ __ __/ __
Распева́я, вполза́ет пчела́.
__ __ __/ __ __ __/ __ __ __/
(А. Фет)
Одностопний А. майже не простежується в українській поезії, окремі випадки його вживання спостерігаємо у гетерогенній строфі, наприклад, у фольклорно стилізованому вірші М.Вороного:
Покохає мене щиро
Незрадливо —
Усміхнеться й мені доля
Милостиво!
Приклад двостопного А.:
Я дійду на зорі
до найстаршої брами,
Де ключі? У Дніпрі.
А Дніпро — під валами.
(В.Герасим’юк)
Зустрічається тристопний А.:
Закигиче розлука над нами,
Розчахне двосистемно навскіс,
Замордується лихо ножами
Чи зависне в петлі твоїх кіс.
(І. Драч)
Чотиристопний А. досить поширений в українському вірші на противагу іншим розмірам трискладової стопи:
Польовою стежиною з дальніх доріг
Йду в село і радію сподіваній стрічі.
Тільки ж каменем смуток на серце наліг:
Кладовище побільшало вдвічі.
(В. Марочкін)
П’ятистопний А., котрий витворює медитативний настрій:
На горі ніби снігом біліє давнезний собор,
Що скликає всі вірні серця вечорами і зранку.
Давня ратуша в землю вростає, немов мухомор,
Сивий майстер в льотку замовляє вина філіжанку.
(М. Рильський)
Шестистопний А. — найменш популярний у сьогоденній українській версифікації:
В тихих продувах вітру цілував я змокріле волосся.
Гуркотів спорожнілий трамвай — ночі й зливі навстріч.
А позаду — в пульсуючих прожилках листя неслося,
Мов колись і ніколи… за нами й над нами… всю ніч.
(П. Куценко)
А. з’явився в українській поезії дещо пізніше порівняно з іншими тристопними розмірами — у другій половині XIX ст.