Осіння ніч з вітрами в'ється
У змерзлих, скошених полях,
А світло зір із неба ллється,
Красується Чумацький шлях.
Так хочется в рукав сховати
Усіх близьких мені людей,
Разом під сонцем засинати,
У царстві білих орхідей.
До тіла свого прикріпити
Гербарій з днів свого життя,
В кросівках дірку заліпити,
І крокувати в майбуття.
Душевний виворіт розшити
Перлинами щасливих днів,
Кептар новий собі пошити,
Із самих найщиріших слів.
В старий мішечок позбирати
Годинники й людські жалі,
Щоб душі стрілками не рвати,
Й ходити вічно по землі.
Осіння ніч з вітрами в'ється,
За хмарами Чумацький шлях,
А сірий дощ струмками ллється
У змерзлих, скошених полях...
***