Зимовий день зморився, йде на спад.
І тихий вечір плив йому на зміну.
Багато притаїлось в нім принад,
Чекаю з нетерпінням цю таїну.
Коли навколо темінь непроглядна,
Несуть тебе думки в далекий світ.
І ти стаєш слабкою, і підвладна.
Не маєш сил цей зупинить політ.
І як крізь сон, я чую скрипки звуки.
Це грає віртуозно так скрипаль.
Мій настрій і ця гра, як перегуки,
Що сипляться навколо, як кришталь.
Заслухалась й чомусь засумувала...
Чому звучала сумно так струна?
Я подих на хвилинку втамувала.
Чому ж торкнула боляче вона?
Аби й стосувалися, ніякої крамоли нема! Безпеці від того допомагає отой красивий квіт РОСТОРОПШІ! Головне, щоб тільки число непарне, а то передозувати можна!