В’ється стежка, наче змійка,
На краю села,
І біжить по ній Софійка,
Дівчинка мала.
Попід лісом спів лунає
І схилився день,
Там її завжди чекає
Чарівний олень.
Він Софійку зустрічає,
Наче друг старий,
На чолі у нього сяє
Хрестик золотий!
У гаєчку наодинці,
Це вже зазвичай,
Він розказує Софійці
Про прекрасний Рай.
Про широкі райські ріки –
Тигр і Євфрат,
І про трави, і про ліки
Квітів аромат.
І про те, як янголята
Там вінки плетуть,
І про те, які звірята
У Раю живуть.
А як сонечко присяде,
Місяць вирина,
Той олень, мов сніг, розтане,
Вже його нема.
І Софійка, наче птиця,
Додому летить,
І велика таємниця
На серці лежить!
