Я не знаю коли і в якій із історій
я зустріну тебе. Скільки довгих доріг,
скільки аеропортів, портів, скільки колій
мене приведуть врешті-решт на поріг.
І усе те, уявне, реальністю стане -
твої очі, й твоє таке ніжне "привіт".
І в обіймах твоїх моє серце розтане,
і зупиниться час наш рятуючи світ.
...Ось один лише крок, лише сходинка й двері.
Всього кілька миттєвостей й дотик руки...
Та залишиться крок цей рядком на папері,
і у сумнівах далі помчаться роки.
Не дозволяйте своїй ЛГ реалізовувати всі мрії одразу! Тим більше такі ніжні і щирі, як в цьому вірші Деякі мрії повинні залишатись мріями, щоб бути рушіями найпрекрасніших емоцій