Моя рука в твоїй руці - і знову скло,
Дощем осіннім всі портрети змиті.
Мені так сумно (вже раніше так було),
Що ти живеш, та не зі мною в цьому світі.
Щокою до щоки тепла крізь лід не передати,
І близкість відстанню не зміряти.
А я воліла би тебе не знати,
Чим все життя у вічному чеканні нидіти.
Гортає вітерець листки календаря,
Дощі відходять і приходять з непогодою.
Якщо зустрілись ми з тобою не дарма,
Брехливою час мучив нас незгодою.
У теплім диханні розчинені слова,
Рідніш і ближче розкриваються обійми.
Крізь ніч переливаються мережива,
Й час на розп'ятті замовкає тихо.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810458
