Сиділо кілька павуків, чекали муху,
Сиділи тихо, раптом вітер дмухнув,
Від радіації змінилась їх природа,
Отримали якось людську подобу.
А всередині все ще павуки,
Які вірші, поезія, любов?! Потрібна муха.
Лиш тільки муха та тепер щось слабодуха.
Один павук всівся на трон, обплів пів світу в павутину,
Забув павучий свій жаргон, став трохи схожий на людину.
В ту павутину вже вплелись і регіони, і народи,
Павук отруйний як колись до них на трапезу заходить.
Колега теж не без гріха, кусає світ наче блоха,
Вже посварив усе, що міг, шукає друзів серед бліх …
А є дрібненькі павучки, закинули свої гачки,
Крадуть, гребуть чуже майно, розповідають казочки.
По телевізору щодня одна й та ж сама йде бредня,
А та людина, як маля, не бачить, що це западня.