Солодкий сон під ангельським крилом. Спитає хтось: «Хіба таке буває? Хіба буває, що одним ковтком ніч твої сни, мов душу, випиває?» А я лише у відповідь сміюсь і від недоспаної ночі позіхаю. Я серцем зацілованим молюсь. Я вся тремчу і, наче віск, стікаю. І раптом день, під кави аромат мене ошпарить, мов кипляча лава: «Вставай уже, закохана! Віват! Час прокидатись, бо холоне кава». © Ольга Береза
ID: 825153 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 12.02.2019 17:31:16 © дата внесення змiн: 12.02.2019 17:31:47 автор: Ольга Береза
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie