Синичко, люба пташечко, скажи:
чому говорять - краще ти, ніж журавель у небі?
Бо він далека мрія? Поруч - ти,
й на руку сядеш при любій потребі.
Ти щебетуха, і твоє "цвірінь!"
так звеселяє зранку й до смеркання.
А він - десь там далеко, і його "курли..."
як супровід осіннього звучання.
Ти - звеселяєш, він - задуматись дає,
душа вдивляючись у нього, смуток бачить:
що не наважилась здійснити щось своє,
утративши при цьому шанс на радість.
Хто зна, як краще...В кожного свій шлях.
І вибір робить кожен сам, свідомо.
Чому ж так смутком обертається в очах
журавлик чийсь у небі незнайомім?