Зима звела на манівці
зустрічних поглядів тепло.
Днів чорно-білі олівці
яскравих ніби й не було...
Світанок заспаний, туман,
зухвало скаче промінець.
Затопче його хитрий план
отара гаджетів-овець...
Старий, пошарпаний асфальт
закоханий у небеса,
не розуміє сірих пальт,
тих що не вірять в чудеса...
А може то і не зима
згубила поглядів тепло.
Як в заметіль чогось нема,
Його і в спеку не було...
Гарний вiрш, Iрин Ко! Дуже влучно пiдмiчено. Дiйсно, на нашому життевому шляху не все так однозначно, тут ребус цiлий присутнiй.
Тiльки от у вас у 11 рядку слово "не", у 12 рядку це ж слово "не" i у 13 рядку знову слово "не". Якось воно у трьох рядках пiдряд одне й те саме слово звучить. Може тодi 12 рядок трохи змiнити:
Не розумiе сiрих пальт,
Що iгнорують чудеса...
Неоднозначністю і цікавий цей шлях...
Дякую, Дмитре. Стосовно Вашого зауваження, то «ігнорують» і «не вірять» у цьому випадку не взаємозамінні.
Завжди Вам рада.
Нi, ну, це ж лише - як варiант. Можна i якось iнакше змiнити, просто що слово "не" тут дуже часто повторюеться. Ну, скажiмо, можна:
Не розумiе сiрих пальт -
Там зникла вiра в чудеса...
Дуже влучно пiдмiчено. Дiйсно, на нашому життевому шляху не все так однозначно, тут ребус цiлий присутнiй.
