Не під наділ й не за паркан,
За одне царськеє служіння битва.
І на колінах і в сльозі
У серці – є одна Тобі молитва…
…Мов одвалилась ляда –
й гноми стерті,
З камінного мішка святкую! –
Цілую Переможця смерті,
Цілую Вознесенную над смертю!
Раюю в серці – і вікую!..
Хвала Творцю,
що подав прю і цю побідність,
отакую!
Так, вивалюсь мов старий лій,
та омолоджуюсь,
лікуюсь…
Хвала молитві!
Темінь довго не замкує.
Не закує,
не закує нас темна сила вража!
Прогоримо! Проллємося:
любов-молитва все покаже…
В кого наділ, в кого аркан,
В кого розсіл, в кого тарган,
Я ж в світ кажу: я не
приспаний меломан…
Не визначить нас темних музик
ця державна вражість!
Я б, може, вам не показав,
Але тремтіть, брати!
смирюсь – й молитва все покаже!..
Я впокорюсь – молитва все покаже…
Досить, брати!
бо братолюбіє не обвести́–
Нема любові – не молитва:
дзвін репнутий,
Земля розтріскана, плеската кров –
Не воззове до Усевишнього
ця страшність: нелюбов!
і непокора!
в собі зчорнілість горя!
І от я – витрушу всіх душність!
Свіжість проб’є!
На що ж серце моє!
Свої не відають! –
так мене добре знають вражі!..
Загоримось! Возопієм!
Бог подасть небо й землю
навзаєм! –
В свободі серця. Й це молитва! –
й все покаже…
Хоч би,
за приклад взять, своє
серце до Бога
взяло й бенькнуло…
Та й дзвін опам’ятається
і ожиє ́–
і тьмищу ночі цю проб’є…
Їй-богу, якісь всі старенькі ви…
Але любов моя що каже?!
Любов-смирення – І! – мертві,
молитва все покаже…
…Мов одвалилась ляда –
й земність – стерта!
Із клітки з звірами –
виходжу і святкую!!
Цілую Переможця смерті!!
Цілую Переможницю над смертю!!
Все обніме це серце! Я вікую!
9.08.2006