Літак у небі, ну, а ти…
Ти на землі двома ногами
Які тут Будди Крішни Рами
У вічнім сяйві глупоти?
Ти на землі не пуп її не сіль
А цвіль і накип злого часу
Чого шукаєш ти в екстазі
У тінях власних провидінь?
Ти сам мов тінь –
Прозора павутина
Похмура і дощова днина
Тебе давно нема уже
Оленка печеним коржем
Тебе у пічку запустила
І чорнотою стало тіло
А пам*ять скільчилась вужем
Вже гуси-гуси-гусенята
Беруть когось на крилята
Та цього разу точно не тебе
У когось серце юне - голубе
У когось серце із блакиті-висі
Твоє ж – з ромашок та ірисів
А то ж то негоже для мужчини
Бо має бути крицевим камінним
Отож Івасику прощай
Лети ромашкою у чай
І сонцем в ньому розчинися
Давай Телесику скорися
* ІЛЮСТРАЦІЯ ДО ВІРША - ВЛАДИСЛАВ ЄРКО.
