Не пам’ятаю нічого, –
Хто ми є такі взагалі?
Кожен хоче відчути свого
Й залишитись вірним собі.
Хто ти є тепер такий, –
Твій погляд повз мене наче.
І ти є рідний, і такий чужий.
І так хотіла я тебе побачить.
А ти тоді забрав похапцем руку,
І мої сльози по твоїх щоках,
Бажав назавжди ти для нас розлуку,
А чого я хотіла, не спитав.
Ти був для мене і батьком, і сином.
А я для тебе лиш жила.
І ти завжди у мене був єдиним,
Але тобі я непотрібною була.
Стояла біля тебе на колінах,
Благала: «Сонце, будь моїм!»,
Але тобі подобалась чужа дівчина,
І обирати довелося вам самим.
