У ставок задививсь Повний Місяць,
Як у срібне люстерко юнак,
А навкруг ніч казкова іскриться,
Світ у чарах примарних закляк.
Ним милуюсь з віконця на дачі:
Все було! Добре знаю: було!
Бо не вперше ці чари я бачу —
Сад, ставочок, хатина, село...
Я була з нічкою голубою
Сам-на-сам, не ві сні! Наяву!
Відчуваю: все рідне до болю...
... Але ж... в місті з дитинства живу!
Не проб'ється там Срібний Промінчик
Крізь неонове сяйво вітрин,
Шаленіють реклами всю нічку,
Ліхтарі, вікна, фари машин.
А на дачі сьогодні я вперше
У примарнім сріблястім Раю,
Чом же став, Повний Місяць і верби
Навівають мені дежавю?
Пам'ять тихо пірнає в прозору
Потаємну душі глибину:
Срібний Місяць, душа моя, зорі,
Знають Божу святу таїну
про Життя, і про Смерть, і про Вічність
що по Колу* ідуть знов і знов...
Наді мною пливе Срібна нічка
Ми знайомі із нею давно...
,)*)Згідно релігії наших пращурів, це “Коло Бога Сваргора”, або Небозвід, створений за наукою вищих (космічних) сил. Це своєрідний календар, за яким жили і трудилися наші предки.
(дійшло до наших часів у вигляді історії, викладеної вчителем і волхвом на ім'я Ілар у “Влескнизі”, яка була написана на дерев'яних дощечках, знайдених в 1919 році на Харківщині),
Дуже люблю казкові повномісячні літні ночі! Усе набуває фантастичних відтінків і мимоволі поринаєш у потаємні глибини філософії.
Дякую за відозву. З повагою,
Дякую, Катеринко! Вибачте за тривалу затримку відповіддю. Чомусь у мене цей портал іноді "зависає".
Дуже, дуже вдячна за таку гарну оцінку!
З повагою і симпатією,
