Арабський жеребчик муругої масті
Усе що лишилось з гетьманської власті
Блукає Батурином – полем і садом
Палацом нишпорить голота з голим задом
Виносить плюндрує і нищить усе
Плює давнім гетьманам просто в лице
Рубає шаблями парсуни з картин
Ось так підіймаєм країну з колін
А ти мовчиш ти – гетьман-одноденка
Граф Розумовський – розуму катма
Ох як ти проклинав себе щоденно
За те що не повстав тепер дарма
Тепер тюрма в тобі в твоїх нащадках
І у потомках їхніх звісно теж
В малих іще не зрослих козачатках
І в ребрах чорноморських узбереж
А далі що? А далі все даремно
Печаль їдка пекуча та та німа
Тепер усе безвихідно і темно
Над Україною згустилася пітьма
Над Україною московські воєводи
І власні паливоди – хам на хамі
Ох добре батько Хмель нахороводив
Краще б жили ми далі із ляхами
Ох Розумовський та якби ж то знати
Коли і де із ким нам жити краще
Вже сутінки набрякли - гайда спати
Бо завтра їхати до Катерини в пащу
В чужий холодний злісний Петербург
В клоаку спекуляцій та наруг
Над всім що є в тобі людського
А що тут вдієш? Та нічого
Поставиш свічку в храмі Бога
Замолиш всі свої гріхи
І склавши грошики в міхи
Прожогом перетнеш кордон
І житимеш там як барон
І на балах Вольтерам-мародерам
Брехатимеш про Русь і царський терем
Новий північний Вавілон
А Україна…
Що є Україна?
Бродіння хаос безум і руїна