Сидів біля компа, слухав Боба Ділана. В інтернеті обіцяли шалені прибутки, в новинах поміж сумними подіями підбадьорювали : " Все буде добре !". Та я знав, що насправді справи кепські. Колега, який працював у Польщі, кликав мене по скайпу на працю, мовляв :
- Місце є, Тебе візьмуть, треба тільки важко працювати, дуже важко, надто важко...
- Легкого хліба не буває, - подумав я, продовжуючи зводити кінці з кінцями, а вони все розв'язувалися і плуталися якимись химерними кривими долі. В'язальник з мене ще той, доречі. Такого на ткацьку фабрику не візьмуть.
- Дуже важко-надто важко, дуже важко-надто важко, - продовжувало гупати в моїй голові, наче молот в польській накувальні...
