Христе, Боже добра й в добрі,
щоб добре я Тобі робив! –
щоб Ти схотів?
Бо ось я не серед рабів.
Бо я й в полудень не упрів,
бо слухався, й Ти – мене захистив...
А Ти мене і серед друзів умістив
як день у сонці, щоб і в світлі
я ходив,
та й чистоті сердечній навернув:
щоб я пішов в мільйон дзеркал?
Великий й Чистий!
Совістливий Христе!
І це ж то навіть не дзеркальний зал.
І не два зали.
Якої б вони правди розказали?
Ліпше б за руку із Тобою йти!!
Бо Ти – це Ти!!!
Прости, що проповзав й добра приносив.
Ліпше за руку, як дитину, яку вчать ходити.
Тьма ерудитів.
Й як то на кладовищі неофіти...
Високий й Чистий!
Мій сердечний Христе!
І в серці я долоню затиснув.
То світ заснув? чи то прокинувсь –
для нового сну?!..
Ти в висоті,
Ти в чистоті, Ти – шлеш
всі найбожественніші звуки! –
То може б я тримавсь за Твою Руку?
Мене ж то дзвони чують,
й діти...
розшир, щоб я з Небес вмістив!!!
...й Вона!!!
о Боже!!!
сльозою Її – вгору і донизу! –
і аж до немічних, до дна!
і в немочі спаса Вона!!! –
це й Ти!!!
Скажи, куди ще йти, –
буду іти!!..
16.05.2019,
Київ
