Від вашої душі так пахне ніжно,
Що враз, коли вдихнув, то захмелів,
Вона така тендітна, білосніжна,
Що дух заперло і забракло слів.
Від вашої душі любов'ю віє,
В ній так багато сонця і краси,
Вона теплом мої клітини гріє,
Бринить в мені мембраною весни.
Я стільки бачив і пізнав багато,
П'янів від ароматів різних душ,
Та вашу хочу все життя вдихати,
Плекати, наче сад із білих руж.
Важкий туман звисає над землею,
Вологістю торкається взуття,
А я бреду в тумані за душею,
З якою вже зрослися почуття.
Нічого не скажу вам, обіцяю,
Ніяких запитань, стандартних фраз,
Можливо, лиш побачите: "кохаю"
В очах, що мовчки дивляться на вас.
Можливо, я торкнусь до вуст вустами,
І дві душі з'єднаються в одну,
Сплетуться в дикій пристрасті тілами,
Засвітять сяйвом темну далину.
Це буде феєрично, дивовижно,
Можливо буде, я б цього хотів.
Вдихаю душу, що так пахне ніжно,
Спирає дух...немає більше слів...
***
