« Ой, дороги,
пил та туман,
холод і тривоги,
степовий бур’ян...»
Фронтова
І
Не линяє іще триколор.
Береже Лугандонію карма.
Україна іще не казарма,
та уже доганяє Мордор...
Українці обрали мотор,
але якось забули за гальма.
ІІ
Поганяємо у Сомалі
то алюром, а то і галопом...
Завоюємо світ автостопом.
Є у нації і королі,
і потуги її немалі,
хоч регоче, буває, Європа.
Червоніємо іноді, та
це нічого. Буває і гірше...
Є у влади висока мета,
хоч і нижча, що мали раніше.
ІІІ
Показати народу пора,
що і слуги його не хапуги.
Як не є – щось іде на гора.
Медицина вже має науку
і на митниці чути, – ура...
а от миру – ні слуху, ні духу.
Летимо невідомо куди.
Є права, та немає моралі.
Ми найперші іззаду у ралі,
та не ходять туди поїзди
а якщо не дай, Боже, туди,
є надія, що не у провалля.