Ти за пів кроку від мене,
Твоє тепле дихання на моїй шиї.
Я за пів кроку від лиха,
О, ти торкнувся губами шкіри...
І мурашки побігли.
І лише мить до повторів,
І так втлумачити важко.
Самій собі, що не пташка!
Але летиш, щойно бачиш,
Його вуста, його очі.
І щойно руки його
тобі лягають на бедра.
Безмежна, тиха, гучна і нестерпна.
Жага і цікавість.
І пристрасть, і навіть...
Кохання?
Та ні, не любов, не кохання.
Але охоплює вмить,
Як дим його сигарет...
А руки сильні, куди ж вже втечеш?
І варто лиш в очі загл́янути,
Як можеш просто розтанути.
Все до останньої каплі.
Ні, тепер не засну. Після твоїх обіймів,
Розбудив, наче землю весна.
Я мовчу, просто вловлюю твої думки,
Я кричу, я зникаю...
Не спокушай же, я прошу, іди!
