Замріяні роки спочити присіли
Снопи посивіли... Зима ж бо , зима...
А ми бо лишень дорослИ, звеселіли,
Дарма, що летіли, збирались... Дарма...
Замріяні роки птахами - у зграю,
Осипалось жито, у пригошнях - рай
верітку - у хрестик ,
Летіть - позбираю
Минулого спогади - ген поза край!
А справжнє хай зріє між серцем і часом,
Між сонцем- весною, де мудрості лик
У яблуках меду, у маківках Спасу,І
У тім, як з душі виривається крик
Роки за роками, ідуть, не вгавають,
Дарма, що в прийдешнім - колишній заквас,,
Покинула чорне, у біле вдягаюсь,
Тасує колоди відвертості час
Н.Карплюк-Залєсова
30.09.19.
ДЯКУЮ, ГЄНИКУ
