коли впадуть останні стіни
і та, що вивертала ніч,
як і з’явилась_ зникне в піну,
переливаючись в дзеркалах
чи не мільйонами облич,
злякає крик байдуже небо...
>
одне прокляття і потреба_
короткий сон життя / полин_
порожня колісниця феба
розтанула в свинцевих хмарах
як дим. як сума мертвих рим_
>
коли згорять ілюзій вежі
із серця видерши гаки
він стане попелом пожежі,
фантомом в смоляній одежі,
ім’ям, прошептаним в нікуди
повільно_
тричі_
навпаки_
