в півкулі вріс гачок чужої волі
дзвін тисяч кіс наповнює об’єм
на стінах мерехтять кристали солі
насіння митей маятник клює_
>
спасіння тонучих в руках що звЕли вгору
голодна неминучість жде потали
і кожна тінь як корінь мандрагори,
і кожну сповідь тиша обсмоктала_
>
крапки над І повільно ставить осінь
вигнанці з пекла чавлять кислі сльози
несе за окіл вітер стоголосся
провалля вікон дихають морозом_
>
бадиля тіл пливуть на хвилях трансу
у сіру каламуть пустих ілюзій
нервовий сміх під масками з фаянсу
при кожному хресті на чорній смузі_