Чудес морська глибино!
В небі зірки — твоїх чудес
віддзеркалення;
Добре витримане вино!
Вип’ємо з тобою —
хай світ не ікає…
В світлі Божім осяваєш світ!
Світ в Любові зігріваєш…
Люд, мов пісок, зворушений в одвіт:
Тройці особою четвертою називає…
Любове, що з Бога чисто течеш,
Осново світу речей, Святоугоднику
Миколаю
Яке мене світло тепер осяває!!!
Підтримай серце, невловимий
простий,
Страшно й писати — що Бог
надихає…
Незмірний в Батьковім Розумі ти! —
Тож море зір — справ світлих маєш…
І хмару великую з безодні
вергаєш—
Зірками любов’ю палаєш.
Недоторканною любов’ю волаєш —
Над темними водами —
до темноти!
Все можеш, у Богові бог, Миколаю:
По Богові і Богородиці — це нас спасає.
Терпко — наяву
твоїми безоднями йти!..
Всевидющий! — не торкаючись
таємно допомагаєш…
Як ми вип’ємо нетління вино —
це знаєш ти:
Тебе поважають кості,
поважають
Вже звіддаля кишки —
І очиститися обіцяють.
Прикрунувши холодного хвоста
Тутешній ночі і скуці —
Безсмертя Огнем осяваєш ти,
і зігріваєш ти,
Переможцю премудрий!
Радісний здійснювач Божественної науки!
Чудес морська глибино!
В небі зірки — твоїх чудес
віддзеркалення;
добре нетління вино!
вип’ємо з тобою —
хай світ не ікає…
Радуйся, Переможцю, святий Миколаю!!
2001