Руда ненаситна бестія Осінь гналася за сонцем, як за колобком. Усе листя потрусила, усі квіти затоптала, нерви лоскотала поетам, гаманці - споживачам холодом реалій. Майже наздогнала в кінці листопада, але упала до капкану господарки Зими, яка заморозила ніжки хитрої вертихвістки. І стала ясною нічка, і в небі жевріла віща зоря, що за місяць ошелешить скептиків добра своїм дивним сяйвом. Та зрадіє врешті стара хатина радістю малої дитини - ранком святої погожої днини.
А проміння спечуть у печі пухку смачну велику паляницю, аби вистачило нею прогодувати цілий рік.
