Поети раннього і пізнього відожрення
ходили взутими
у італійське, переважно, у взуття,
О скільки їли все надоїдки зі столу дожівського,
то потерпали від постійного вздуття,
тому поезії
виходили надхненними дослівно,
без пербільшення і вдаваного каяття.
Об'єктом звернень, як завжди, була прекрасна діва,
шляхетського походження,
і диво полягало ще і в тому,
що готувати борщ їй це походження не дозволяло,
без посилань на вічну втому
й потреб виносити сміття.
Змінилось дещо у сучасну нам епоху,
де більшості поетів стало байдуже,
про що і як писати якісно,
але це язвище,
якщо не згадувать Сафо, яка була задовго до,
відомого жіночого всього на цьому згарищі римованому,
надало імпульсу громадськім перетворенням
й зробило внесення жіноцтва ще вагомішим
в супспільний - поетичний борщ.
І це насичує та живить всіх без винятку,
тим більше тих у кого не приховано,
стоїть завжди готовий до вживання в горщику,
припас цього чарівно діючого борщику і надихає,
наче після весняного дощику
подихати виходять черв'яки,
і не ховаються, а навіть навпаки,
використовують чи не єдиний шанс торкнутися
цього ніколи не досяжно надвисокого,
це раптом їх помітять та з'їдять співочії птахи,
яким не бракувало би позбутися впливовості ваги,
тому що завжди скрізь на них чатують-чують серцем,
тямущі та обліплені горошком перцю
голодні та погано виховані вуличні коти.
