Цей дух мій!
розігрівсь – розколихавсь
і полетів –
по дню і пам’яті любимого Предтечі:
я й мої друзі –
ми готувалися до вступу, заховавшись –
в кукурудзі,
від очей родичів,
многопрацюючих до речі…
І що нам!
ми пішли в страшенній колотнечі!
В скажений вир!.. Все – недовір'я…
Але Любов звільнила голову:
взяла Марія! –
В світі упав один, другий, третій кумир…
Ось літо притисне липня
до пе́чі –
то ми приходим до любимого Предтечі,
і – мир!! –
многопрацюючим, у колотнечі…
Бо хтось-то до Цариці
не йде умно, а хтось неґречний.
Якби ж хто знав,
як добре в Бога, і Марії, і Предтечі!!
Які таємні крила носять плечі…
Які серця!! Які серця!!!
Коротка буде повість ця:
про вступи в них…
Неумний світ, працюючий в безумній колотнечі…
А Богородиця, і липень, і Предтеча
сховають нас від них,
і від релігій світу – інших – всіх.
7.07.2006