|
СОФИ ЛОРЕН – НЕУВЯДАЮЩАЯ КРАСОТА
Цитата сообщения Трииночка
Просто надо жить в ладу с собой и окружающим миром.. В этом её секрет.
Просто надо жить в ладу с собой и окружающим миром. Софи Лорен – неувядающая красота. В этом её секрет.
Софи Лорен – биография, фото в молодости и сейчас
Украдкой время с тонким мастерством
Волшебный праздник создаёт для глаз.
И то же время в беге круговом
Уносит всё, что радовало нас. (У. Шекспир)
Софи Лорен родилась 20 сентября 1934 в Риме — итальянская актриса и певица.
Безжалостное время – оно стирает прекрасные черты, и наш век красоты и молодости недолог. Сколько великих актрис, не справившись с безжалостным временем, покинули свою профессию, не желая перейти из роли роковой красавицы на роль их матери, а то и бабушки.
Но всё это не о ней. Она десятилетиями сохраняет свою красоту и долгие годы продолжает сниматься в кино.
Софи Лорен – одна из самых красивых женщин мира. Как ей удаётся оставаться по-прежнему прекрасной, хотя ей уже за семьдесят? – «Надо лишь быть в гармонии с самой собой» - так говорит великая актриса.
Всем известна сказка о Золушке – одна из любимых сказок маленьких девочек, которые мечтают вдруг, по взмаху волшебной палочки доброй феи, оказаться во дворце рядом с прекрасным принцем… Но Софи Лорен в отличие от Золушки пришлось всего добиваться самой. В жизни ей ничего не давалось легко, и наверное тогда, когда в результате упорной борьбы и труда она достигала поставленной цели, именно тогда, она чувствовала себя безмерно счастливой.
София родилась 20 сентября 1934 года в Риме, в больнице для неимущих. Её мать, школьная учительница музыки, Ромильда Виллани, оказалась после рождения дочери без гроша в кармане. А её отец, строительный инженер, Риккардо Шиколоне, узнав о том, что его возлюбленная Ромильда беременна, сразу же, попросту говоря, сбежал от неё. После долгих уговоров и скандалов, он наконец согласился дать дочери свою фамилию. Жить в Риме одинокой матери была крайне тяжело, и она вернулась в свою родную деревушку в отчий дом. Сколько упрёков и насмешек пришлось вынести молодой женщине, и как много ей приходилось работать, чтобы прокормить семью. Приходя поздно вечером, падая от усталости, она часто уже в полусне вспоминала, как когда-то мечтала стать актрисой, как выиграла главный приз на конкурсе двойников Греты Гарбо.
Да, это действительно было так. Только не суждено было сбыться мечтам. Главный приз – поездка в США – не осуществилась. Родители Ромильды не отпустили её. А теперь, – какие могут быть мечты, когда постоянно думаешь о том, как прокормить семью. Через три года она снова сошлась с Риккардо, наивно полагая, что тот станет добропорядочным отцом семейства, и в доме появится достаток. Но вместо достатка появилась ещё одна маленькая крошка-дочь, а «отец семейства» снова оказался далеко от них. На этот раз он даже своей фамилии не дал дочери.
Софи Лорен вспоминала своё детство, когда всё время хотелось есть, когда они вместе с сестрёнкой, прижавшись к матери, спали с ней на одной кровати. О каких игрушках можно говорить? Девочки делали из хлебного мякиша фигурки, которыми забавлялись до тех пор, пока голод не одолевал их. Вспоминая своё детство, София говорила, что её спутником был постоянный страх – страх, что нечего будет есть, страх, что над ней будут насмехаться (незаконнорожденная в то время – это …). А ещё был самый жуткий страх – деревушку часто бомбили во время войны, так как там располагался завод боеприпасов.
После войны Ромильда, из последних сил стараясь заработать, открыла в своём доме маленький трактир. Бывшая учительница музыки развлекала посетителей игрой на рояле, а София разносила на столики заказы для посетителей. За высокий рост и худобу она получила прозвище – «Зубочистка».
Но в четырнадцать лет худая, некрасивая, с длинным носом и большим ртом девочка превратилась в необыкновенную красавицу. Роскошные волосы, огромные глаза, поразительные формы притягивали и манили к себе. Но взгляды мужчин её не покоряли. Она, вдохновлённая рассказами матери, мечтала о кинематографе. То, что когда-то не осуществилось у Ромильды, теперь должно было обязательно осуществиться у дочери, поэтому она старалась ей во всём помочь…
В 1949 году Ромильда узнала, что в Неаполе будет проводиться конкурс – «Королева моря». Как быть? У Софии нет ничего приличного из одежды. Тогда Ромильда шьёт ей платье из старых занавесок, а туфли, чтобы выглядели более свежими – они красят белой краской. Несмотря на этот убогий наряд, София оказалась в числе двенадцати финалисток. Она получила титул – «Принцесса Моря», а также – кухонную скатерть, салфетки, несколько рулонов обоев, 23 тысячи лир (35 долларов) и бесплатный билет до Рима.
Вместе с матерью София отправилась в Рим. Там шли съёмки фильма «Камо грядеши?». София была принята для массовых сцен. Вскоре Ромильде пришлось уехать из-за болезни младшей дочери. София осталась одна. Но девушка не растерялась и не потерялась в большом городе, где масса удовольствий и похотливые взгляды мужчин. Красивой девушке особенно трудно уберечься от соблазнов. Но не такая была София. У неё была главная цель – и именно к ней она пробивалась. День за днём она приходила в киностудии и редакции журналов. Девушку заметили фотографы. Так она попала в так называемые «фотокомиксы», хотя удавалось получать и эпизодические роли в кинофильмах. У неё появился псевдоним – София Ладзаро. Она продолжала участвовать в конкурсах красоты. Там кроме призов, можно было получить и деньги, которые ей были всегда нужны. В 1950 году на конкурсе «Мисс Италия» она получила титул «Мисс Изящество» и 25 тысяч лир.
Однажды, когда София с друзьями посетила ночной клуб, к ней подошёл один из работников клуба и предложил принять участие в конкурсе, познакомив её с одним из членов жюри. Это был кинопродюсер Карло Понти. София заняла второе место, но Карло Понти уже тогда увидел в ней будущую звезду. Пухленький коротышка Карло, который был старше Софии на 22 года, видел в ней только исключительный актёрский потенциал. Карло начал водить её на кинопробы. Но к удивлению все режиссёры и операторы в один голос твердили, что она некиногенична, что ей надо похудеть, что у неё слишком большие бёдра или слишком длинный нос, что ей надо сделать пластическую операцию по уменьшению носа и т.д. На всё это она ответила отказом, хотя ей так хотелось сниматься в кино, и ей так нужны были деньги.
София не хотела в себе ничего менять и подстраиваться под тот современный облик, выглядеть так, как это казалось модным в то время (не правда ли мудрое решение?). Один Карло видел в ней настоящий «неаполитанский алмаз». И пока кинодеятели сомневались, пожимали плечами или пытались привыкать к её нестандартной внешности, Карло учил Софию ходить, говорить. Она посещала актёрскую школу, шлифовала манеры, читала классическую литературу, осваивала искусство стиля и макияжа.
Наконец в 1952 году ей досталась главная роль в полудокументальном фильме « Африка за морями». Вскоре продюсер Гоффредо предложил ей сменить имя, как ему показалось, на более европейское – выбрали Софи Лорен. Потом она снималась не переставая – в год до десятка фильмов. Но настоящий успех к ней пришёл в фильме режиссёра Витторио де Сики «Золото Неаполя».
Витторио де Сика стал для Софи первым великим режиссёром, наставником. Он научил молодую Софи работать, он увидел в ней талантливую актрису, а не просто красивую девушку. Он создал Софи Лорен. По контракту, который с ним заключил Понти, де Сика должен был ежегодно снимать по одному фильму с участием Софи Лорен. Так были созданы шедевры кинематографа: «Вчера, сегодня, завтра», «Затворники Альтоны», «Брак по-итальянски»,…
В 1954 на съёмочной площадке состоялась встреча Софии и Марчелло Мастроянни. Они снялись в фильме «Жаль, что ты такая каналья».
Именно тогда родился знаменитый дуэт, который радовал зрителей почти сорок лет. В 1955 году Софи Лорен уже была одной из самых знаменитых актрис итальянского кино. Её фотографии украшали обложки журналов. Она стала известна не только в Италии, но и в Европе и Америке.
И именно в это время попытался вернуться блудный отец, который раньше её не хотел признавать. Риккардо Шиколоне хотел наладить отношения с дочерью, ведь теперь не он ей нужен, а она ему. Но получив отказ, он решил подойти с другой стороны. Когда-то при рождении младшей дочери он даже фамилии своей не дал. И теперь решил воспользоваться этим. В то время быть незаконнорожденной являлось весьма печальным фактом. А потому Риккардо Шиколоне назвал круглую сумму с условием, что он признает Анну Марию своей дочерью. Софи пришлось заплатить, но впредь двери перед ним были закрыты.
А вот перед Софи в это же время открылись двери Голливуда. Ей предложили сниматься в фильме «Гордость и страсть». «…я чуть не потеряла сознание… Я, маленькая София Шиколоне, должна была играть…с романтическими героями моих детских снов!» Партнёр Кэри Грант просто с ума сходил от юной итальянки. Он ежедневно в её гримёрную присылал букет роз. Но в то время отношения между Карло Понти и Софи уже были не просто деловыми. Между ними была любовь, но Карло не мог жениться на Софи, так как был женат. А по тем итальянским законам развод не был возможен. Карло дарил ей дорогие подарки, драгоценности, роли и мировую славу. В следующем фильме Лорен и Грант должны были играть вместе двух влюблённых. И Понти не выдержал. В Мексике он расторг свой брак и там же 18 сентября 1957 года по доверенности женился на Софии, а в это время она снималась в фильме «Семейная лодка» с Кэри Грантом и именно в сцене свадьбы двух влюблённых.
Когда Италия узнала о браке Понти и Софии, разразился скандал. Вся пресса кричала о том, что она блудница, а Карло двоеженец, так как в Италии гражданский развод и брак не считались действительными. Из опасения вернуться в Италию, они какое-то время жили в Бюргенштоке в Швейцарии.
Софи продолжала сниматься, она сыграла почти со всеми звёздами Голливуда.
Интерес к ней после скандала возрос ещё больше. А её голливудские фильмы «Любовь под вязами» и «Чёрная орхидея» пользовались громадным успехом во всём мире, но только не на родине, где её по-прежнему не признавали. Даже, когда она получила «Оскара» за фильм Витторио де Сика «Чочара» по роману Альберто Моравио, никто из официальных лиц Италии не поздравил её. Но и это было ещё не всё. Им пришлось дать объяснение в суде, а также Понти должен был заявить, что их брак недействителен. Все требования суда пришлось выполнить, чтобы избежать тюрьмы. После этого они смогли вернуться в Италию, но снимали жильё под вымышленными именами, а на все приёмы им приходилось приходить и уходить так, будто они не знают друг друга.
В то же время и её сестра Мария влюбилась и вышла замуж за сына бывшего фашистского диктатора Муссолини. Семья была против этого брака, но Мария всё-таки стала синьорой Муссолини. И когда у неё родилась дочь Алессандра, София была приглашена на роль крёстной матери. Католическая церковь запрещала ей, как «известной грешнице», появляться в церкви, но она всё-таки пришла, вызвав очередной скандал.Все эти скандалы никак не повлияли на её актерскую судьбу. София снималась, она снималась много, получая награду за наградой.
Были конечно и неудачные фильмы, которые проваливались в прокате, а критики их считали скучными и старомодными. Например, как фильм «Графиня из Гонконга». Но были такие, которые принесли успех и мировую славу. Например, фильмы «Миллионерша», «Эль Сид», «Арабеска», «Подсолнухи». Среди наград с 1964 года по 1978 год были ещё четыре «Золотых глобуса», а также шесть премий итальянской киноакадемии «Давид ди Донателло».
Софи Лорен оставалась верной своему возлюбленному, несмотря на итальянские законы. А журналисты и зрители были просто поражены таким постоянством чувств, что совершенно никак не соответствовало актёрской среде, где всегда были многочисленные романы. Возможно благодаря постоянству своих чувств, не отвлекаясь на бурные романы, актриса смогла достичь таких успехов.
Наконец Карло нашёл выход: он договорился со своей бывшей женой Джулианой Фиастри, что они все втроём переедут во Францию. Прошение о предоставлении им гражданства подписал Жорж Помпиду. Затем Понти и Фиастри получили развод, а 9 апреля 1966 года Карло Понти и Софи Лорен официально стали мужем и женой.
Для полного счастья в семье не хватало детей. И здесь появились свои трудности – несколько беременностей заканчивались выкидышами. Чтобы родить ребёнка, ей пришлось несколько месяцев не вставать с постели. После длительного лечения в 1968 году ро
дился Карло Понти – младший. И, несмотря на запреты врачей, через четыре года она родила второго сына Эдуардо.
Софию называли сумасшедшей матерью: она сутками не спускала с рук своих малышей, не разрешала никому к ним приближаться. Ради детей была готова бросить сниматься. «Любовь и семья – единственное, что для меня важно». Она была счастлива. « Это главная роль в моей жизни, перед которой всё меркнет».
Под влиянием Карло Понти она не оставила кинематограф, но сниматься стала реже. София с увлечением отдавалась домашнему хозяйству, даже написала книгу о кулинарии – «На кухне с любовью» и «Живя и любя». Последняя книга – её автобиография, по которой был написан сценарий для телефильма. В этом фильме Софи Лорен сыграла две роли – своей матери и себя.
Но власти Италии эта супружеская пара не давала покоя. В 1977 году выдвинули обвинение Понти об уклонении от уплаты налогов, вывозе денежных средств за границу и незаконном использовании государственных субсидий. Софию обвиняли как соучастницу. Пришлось бежать в Париж. А тем временем в Италии выписали ордер на арест Понти. Ему грозило тюремное заключение сроком в 30 лет. Суд состоялся в 1979 году, его приговорили к четырёхлетнему заключению и штрафу в 24 миллиона долларов, Софию суд оправдал. Карло Понти много лет не появлялся в Италии. А Софии пришлось из-за съёмок бывать там. И в 1980 году власти всё-таки приговорили её к месяцу тюремного заключения, будто бы за неуплату налогов. Отсидела она всего 18 дней, но своё пребывание там она назвала адом.
С появлением детей она снималась всё меньше. Софи Лорен много времени посвящала детям. Да и появился новый вид деятельности: выпустила духи имени себя, начала разрабатывать эскизы ювелирных украшений и оправ для очков, а также создавала одежду.
Католическая церковь наконец примирилась с её существованием. Софи Лорен стала признанной живой легендой в мировом кинематографе.
В 1991 году она получила Орден Почётного легиона и почётный «Оскар». Обладательница почётных премий всех основных кинофестивалей — Каннского (1961), Венецианского (1958, 1998), Московского (1965, 1997), Берлинского (1994). Лауреат пяти премий «Золотой глобус». Первая лауреатка премии «Оскар» за лучшую женскую роль в фильме на иностранном языке (1961). Обладатель почётного «Оскара» (1991) и много - много других наград, которые и ей самой не удастся сразу вспомнить и перечислить. Софи Лорен – нетускнеющая звезда кинематографа. Именно за количество наград её внесли в Книгу рекордов Гиннеса.
В 1994 году Софи Лорен последний раз появилась со своим многолетним партнёром Марчелло Мастроянни в фильме «Прет-а-порте».
Софи Лорен – неувядающая красота. В чём её секрет? - спрашивают журналисты, спрашиваем и мы друг друга.
А что говорит сама София? – «У меня нет никаких особенных секретов по борьбе со старостью. Просто надо жить в ладу с собой и окружающим миром». А кроме этого актриса советует сохранять уравновешенность, радоваться жизни, следить за собой, красиво одеваться, правильно питаться, спать не менее 8 часов в день, заниматься спортом.
Когда недавно журналисты спросили её, не собирается ли она снова выйти замуж? (Любовь всей её жизни, Карло Понти, скончался в 2007 году). Софи ответила: «Никогда. Невозможно полюбить кого-нибудь ещё…»
Скорее всего здесь и таится разгадка её неувядаемой красоте – настоящая любовь, которая была с ней рядом много лет.
Рядом с ней остаются её сыновья – старший Карло – знаменитый дирижёр, младший Эдуардо – кинорежиссёр и трое внуков, которые теперь её главная любовь.
Милитта - журнал
Перевела на украинский язык 23.01.20 14.48
СОФІ ЛОРЕН – НЕВ'ЯНУЧА КРАСА
Цитата повідомлення Трииночка
Просто треба жити в злагоді з собою і навколишнім світом.. В цьому її секрет.
Просто треба жити в злагоді з собою і навколишнім світом. Софі Лорен – нев'януча краса. В цьому її секрет.
Софі Лорен – біографія, фото в молодості і зараз
Крадькома час з тонким майстерністю
Чарівне свято створює для очей.
І той же час у бігу круговому
Забирає все, що радувало нас. (У. Шекспір)
Софі Лорен народилася 20 вересня 1934 року у Римі — італійська актриса і співачка.
Безжальний час – воно стирає прекрасні риси, і наш вік краси і молодості недовгий. Скільки великих актрис, не впоравшись з безжальним часом, покинули свою професію, не бажаючи перейти з ролі фатальної красуні на роль матері, а то й бабусі.
Але все це не про неї. Вона десятиліттями зберігає свою красу і довгі роки продовжує зніматися в кіно.
Софі Лорен – одна з найкрасивіших жінок світу. Як їй вдається залишатися прекрасною, хоча їй вже за сімдесят? – «Треба лише бути в гармонії з самою собою» - так говорить велика актриса.
Всім відома казка про Попелюшку – одна з улюблених казок маленьких дівчаток, які мріють раптом, як за помахом чарівної палички доброї феї, опинитися в палаці поруч з прекрасним принцом... Але Софі Лорен на відміну від Попелюшки довелося всього добиватися самому. У житті їй нічого не давалося легко, і напевно тоді, коли в результаті наполегливої боротьби і праці вона досягала поставленої мети, саме тоді, вона відчувала себе безмежно щасливою.
Софія народилася 20 вересня 1934 року в Римі, в лікарні для незаможних. Її мати, шкільна вчителька музики, Ромильда Віллані, виявилася після народження дочки без гроша в кишені. А її батько, будівельний інженер, Ріккардо Шиколоне, дізнавшись про те, що його кохана Ромильда вагітна, відразу ж, просто кажучи, втік від неї. Після довгих умовлянь і скандалів, він нарешті погодився дати дочці своє прізвище. Жити в Римі одинокої матері була вкрай важко, і вона повернулася у своє рідне село в отчий дім. Скільки докорів і насмішок довелося винести молодій жінці, і як багато їй доводилося працювати, щоб прогодувати сім'ю. Приходячи пізно ввечері, падаючи від утоми, вона часто вже в напівсні згадувала, як колись мріяла стати актрисою, як виграла головний приз на конкурсі двійників Грети Гарбо.
Так, це дійсно було так. Тільки не судилося збутися мріям. Головний приз – поїздка в США – не здійснилася. Батьки Ромильды не відпустили її. А тепер, – які можуть бути мрії, коли постійно думаєш про те, як прогодувати сім'ю. Через три роки вона знову зійшлася з Ріккардо, наївно вважаючи, що той стане доброчесним батьком сімейства, і в будинку з'явиться достаток. Але замість достатку з'явилася ще одна маленька крихта-дочка, а «батько сімейства» знову опинився далеко від них. На цей раз він навіть свого прізвища не дав дочці.
Софі Лорен згадувала своє дитинство, коли весь час хотілося їсти, коли вони разом з сестричкою, притулившись до матері, спали з нею на одному ліжку. Про які іграшки можна говорити? Дівчата робили з хлібного м'якушки фігурки, якими бавилися до тих пір, поки голод не долав їх. Згадуючи своє дитинство, Софія казала, що її супутником був постійний страх, – страх, що нічого буде їсти, страх, що над нею будуть насміхатися (незаконнонароджена в той час – це ...). А ще був самий моторошний страх – село часто бомбили під час війни, так як там розташовувався завод боєприпасів.
Після війни Ромильда, з останніх сил намагаючись заробити, відкрила у своєму будинку маленький шинок. Колишня вчителька музики розважала відвідувачів грою на роялі, а Софія розносила на столики замовлення для відвідувачів. За високий зріст, худорлявість вона отримала прізвисько – «Зубочистка».
Але в чотирнадцять років худа, некрасива, з довгим носом і великим ротом дівчинка перетворилася в незвичайну красуню. Розкішні волосся, величезні очі, вражаючі форми притягували і манили до себе. Але погляди чоловіків її не підкорювали. Вона, натхненна розповідями матері, мріяла про кінематограф. Те, що колись не здійснилося в Ромильды, тепер повинно було обов'язково здійснитися у дочки, тому вона намагалася їй у всьому допомогти...
У 1949 році Ромильда дізналася, що в Неаполі буде проводитися конкурс – «Королева моря». Як бути? У Софії немає нічого пристойного з одягу. Тоді Ромильда шиє їй сукню зі старих фіранок, а туфлі, щоб виглядали свіжішими – вони фарбують білою фарбою. Незважаючи на цей убогий наряд, Софія виявилася в числі дванадцяти фіналісток. Вона отримала титул – «Принцеса Моря», а також – кухонні скатертина, серветки, кілька рулонів шпалер, 23 тисячі лір (35 доларів) і безкоштовний квиток до Риму.
Разом з матір'ю Софія відправилася в Рим. Там йшли зйомки фільму «Камо грядеши?». Софія була прийнята для масових сцен. Незабаром Ромильде довелося виїхати з-за хвороби молодшої дочки. Софія залишилася одна. Але дівчина не розгубилася і не загубилася у великому місті, де маса задоволень і хтиві погляди чоловіків. Гарній дівчині особливо важко вберегтися від спокус. Але не така була Софія. У неї була головна мета – і саме до неї вона пробивалася. День за днем вона приходила в кіностудії і редакції журналів. Дівчину помітили фотографи. Так вона потрапила в так звані «фотокомиксы», хоча вдавалося отримувати епізодичні ролі в кінофільмах. У неї з'явився псевдонім – Софія Ладзаро. Вона продовжувала брати участь у конкурсах краси. Там крім призів, можна було отримати і гроші, які їй завжди потрібні. У 1950 році на конкурсі «Міс Італія» вона отримала титул «Міс Витонченість» і 25 тисяч лір.
Одного разу, коли Софія з друзями відвідала нічний клуб, до неї підійшов один з працівників клубу і запропонував взяти участь у конкурсі, ознайомивши її з одним із членів журі. Це був кінопродюсер Карло Понті. Софія посіла друге місце, але Карло Понті вже тоді побачив в ній майбутню зірку. Пухкенький коротун Карло, який був старший Софії на 22 роки, бачив у ній тільки винятковий акторський потенціал. Карло почав водити її на кінопроби. Але на подив всі режисери і оператори в один голос твердили, що вона некиногенична, що їй треба схуднути, що у неї дуже великі стегна або занадто довгий ніс, що їй треба зробити пластичну операцію по зменшенню носа і т. д. На все це вона відповіла відмовою, хоча їй так хотілося зніматися в кіно, і їй так потрібні були гроші.
Софія не хотіла нічого змінювати та підлаштовуватися під той сучасний вигляд, виглядати так, як це здавалося модним в той час (чи не правда мудре рішення?). Один Карло бачив в ній справжній «неаполітанська алмаз». І поки кінодіячі сумнівалися, знизували плечима або намагалися звикати до її нестандартної зовнішності, Карло вчив Софію ходити, говорити. Вона відвідувала акторську школу, шліфувала манери, читала класичну літературу, опановувала мистецтво стилю та макіяжу.
Нарешті в 1952 році їй дісталася головна роль у напівдокументальному фільмі « Африка за морями». Незабаром продюсер Гоффредо запропонував їй змінити ім'я, як йому здалося, на більш європейське – вибрали Софі Лорен. Потім вона знімалася не перестаючи – у рік до десятка фільмів. Але справжній успіх до неї прийшов у фільмі режисера Вітторіо де Сікі «Золото Неаполя».
Вітторіо де Сіка став для Софі першим великим режисером, наставником. Він навчив молоду Софі працювати, він побачив у ній талановиту актрису, а не просто красиву дівчину. Він створив Софі Лорен. За контрактом, який з ним уклав Понті, де Сіка повинен був щорічно знімати по одному фільму з участю Софі Лорен. Так були створені шедеври кінематографу: «Вчора, сьогодні, завтра», «Затворники Альтоны», «Шлюб по-італійськи»,...
У 1954 на знімальному майданчику відбулася зустріч Софії і Марчелло Мастроянні. Вони знялися у фільмі «Шкода, що ти така каналія».
Саме тоді народився знаменитий дует, який радував глядачів майже сорок років. У 1955 році Софі Лорен була однією з найзнаменитіших актрис італійського кіно. Її фотографії прикрашали обкладинки журналів. Вона стала відома не тільки в Італії, але і в Європі та Америці.
І саме в цей час спробував повернутися блудний батько, який раніше її не хотів визнавати. Ріккардо Шиколоне хотів налагодити відносини з дочкою, адже тепер не він їй потрібен, а вона йому. Але отримавши відмову, він вирішив підійти з іншого боку. Колись при народженні молодшої дочки він навіть прізвища свого не дав. І тепер вирішив скористатися цим. У той час бути незаконнонародженою було вельми сумним фактом. А тому Ріккардо Шиколоне назвав круглу суму з умовою, що він визнає Анну Марію своєю дочкою. Софі довелося заплатити, але надалі двері перед ним були закриті.
А ось перед Софі в цей же час відкрилися двері Голлівуду. Їй запропонували зніматися у фільмі «Гордість і пристрасть». «...я мало не втратила свідомість... Я, маленька Софія Шиколоне, повинна була грати...з романтичними героями моїх дитячих снів!» Партнер Кері Грант просто з розуму сходив від юної італійки. Він щодня в її гримерку надсилав букет троянд. Але в той час відносини між Карло Понті і Софі вже були не просто діловими. Між ними була любов, але Карло не міг одружитися на Софі, так як був одружений. А за тим італійськими законами розлучення не був можливий. Карло дарував їй дорогі подарунки, коштовності, ролі і світову славу. У наступному фільмі Лорен і Грант повинні були грати разом двох закоханих. І Понті не витримав. У Мексиці він розірвав свій шлюб і там же 18 вересня 1957 року по довіреності одружився на Софії, а в цей час вона знімалася у фільмі «Сімейний човен» з Кері Грантом і саме в сцені весілля двох закоханих.
Коли Італія дізналася про шлюб Понті та Софії, вибухнув скандал. Вся преса кричала про те, що вона блудниця, а Карло двоєженець, так як в Італії цивільний розлучення і шлюб не вважалися дійсними. З побоювання повернутися в Італію, вони якийсь час жили в Бюргенштоке в Швейцарії.
Софі продовжувала зніматися, вона зіграла майже з усіма зірками Голлівуду.
Інтерес до неї після скандалу зріс ще більше. А її голлівудські фільми «Любов під в'язами» і «Чорна орхідея» користувалися величезним успіхом у всьому світі, але тільки не на батьківщині, де її раніше не визнавали. Навіть, коли вона отримала «Оскара» за фільм Вітторіо де Сіка «Чочара» за романом Альберто Моравио, ніхто з офіційних осіб Італії не привітав її. Але і це було ще не все. Їм довелося дати пояснення в суді, а також Понті повинен був заявити, що їх шлюб недійсний. Всі вимоги суду довелося виконати, щоб уникнути в'язниці. Після цього вони змогли повернутися в Італію, але знімали житло під вигаданими іменами, а на всі прийоми їм доводилося приходити і йти так, ніби вони не знають один одного.
В той же час і її сестра Марія закохалася й вийшла заміж за сина колишнього фашистського диктатора Муссоліні. Сім'я була проти цього шлюбу, але Марія все-таки стала синьйорою Муссоліні. І коли в неї народилася дочка Алессандра, Софія була запрошена на роль хресної матері. Католицька церква забороняла їй, як «відомої грішниці», з'являтися в церкві, але вона все-таки прийшла, викликавши черговий скандал.Всі ці скандали ніяк не вплинули на її акторську долю. Софія знімалася, вона знімалася багато, отримуючи нагороду за нагородою.
Були, звичайно, і невдалі фільми, які провалювалися в прокаті, а критики їх вважали нудними і старомодними. Наприклад, як фільм «Графиня з Гонконгу». Але були такі, які принесли успіх і світову славу. Наприклад, фільми «Мільйонерка», «Ель Сід», «Арабеска», «Соняшники». Серед нагород з 1964 року по 1978 рік були ще чотири «Золотих глобуси», а також шість премій італійської кіноакадемії «Давид ді Донателло».
Софі Лорен залишалася вірною своєму коханому, незважаючи на італійські закони. А журналісти і глядачі були просто вражені такою постійністю почуттів, що аж ніяк не відповідало акторському середовищі, де завжди були численні романи. Можливо завдяки постійності своїх почуттів, не відволікаючись на бурхливі романи, актриса змогла досягти таких успіхів.
Нарешті Карло знайшов вихід: він домовився зі своєю колишньою дружиною Джуліаною Фиастри, що вони всі втрьох переїдуть у Францію. Прохання про надання їм громадянства підписав Жорж Помпіду. Потім Понті та Фиастри отримали розлучення, а 9 квітня 1966 року Карло Понті і Софі Лорен офіційно стали чоловіком і дружиною.
Для повного щастя в родині не вистачало дітей. І тут з'явилися свої труднощі – кілька вагітностей закінчуються викиднями. Щоб народити дитину, їй довелося кілька місяців не вставати з ліжка. Після тривалого лікування в 1968 році рв
дился Карло Понті – молодший. І, незважаючи на заборони лікарів, через чотири роки вона народила другого сина Едуардо.
Софію називали божевільною матір'ю: вона цілодобово не спускала з рук своїх малюків, не дозволяла нікому до них наближатися. Заради дітей була готова кинути зніматися. «Любов і сім'я – єдине, що для мене важливо». Вона була щаслива. « Це головна роль у моєму житті, перед якою все меркне».
Під впливом Карло Понті вона не залишила кінематограф, але зніматися стала рідше. Софія з захопленням віддавався домашньому господарству, навіть написала книгу про кулінарії – «На кухні з любов'ю» і «Живучи і люблячи». Остання книга – її автобіографія, за якою був написаний сценарій для телефільму. У цьому фільмі Софі Лорен зіграла дві ролі – своєї матері і себе.
Але влада Італії ця подружня пара не давала спокою. У 1977 році висунули звинувачення Понті про ухилення від сплати податків, вивезення коштів за кордон та незаконне використання державних субсидій. Софію звинувачували як соучастницу. Довелося бігти в Париж. А тим часом в Італії виписали ордер на арешт Понті. Йому загрожувало тюремне ув'язнення терміном на 30 років. Суд відбувся в 1979 році, його засудили до чотирирічного ув'язнення і штрафу в 24 мільйони доларів, Софію суд виправдав. Карло Понті багато років не з'являвся в Італії. А Софії довелося через зйомок бувати там. І в 1980 році влада все-таки засудили її до місяця тюремного ув'язнення, нібито за несплату податків. Відсиділа вона всього 18 днів, але своє перебування там вона назвала пеклом.
З появою дітей вона знімалася все менше. Софі Лорен багато часу присвячувала дітям. Так і з'явився новий вид діяльності: випустила парфуми імені себе, почала розробляти ескізи ювелірних прикрас і оправ для окулярів, а також створювала одяг.
Католицька церква нарешті примирилася з її існуванням. Софі Лорен стала визнаною живою легендою в світовому кінематографі.
У 1991 році вона отримала Орден Почесного легіону і почесний «Оскар». Володарка почесних премій всіх основних кінофестивалів світу — Каннського (1961), Венеціанського (1958, 1998), Московського (1965, 1997), Берлінського (1994). Лауреат п'яти премій «Золотий глобус». Перша лауреатка премії «Оскар» за кращу жіночу роль у фільмі іноземною мовою (1961). Володар почесного «Оскара» (1991) і багато - багато інших нагород, які і їй самій не вдасться відразу згадати і перерахувати. Софі Лорен – нетускнеющая зірка кінематографу. Саме за кількість нагород її внесли у Книгу рекордів Гіннеса.
У 1994 році Софі Лорен останній раз з'явилася зі своїм багаторічним партнером Марчелло Мастроянні у фільмі «Прет-а-порте».
Софі Лорен – нев'януча краса. У чому її секрет? - запитують журналісти, і ми запитуємо один одного.А що каже сама Софія? - «У мене немає ніяких особливих секретів по боротьбі зі старістю. Просто треба жити в злагоді з собою і навколишнім світом ». А крім цього актриса радить зберігати спокій, радіти життю, стежити за собою, красиво одягатися, правильно харчуватися, спати не менше 8 годин на день, займатися спортом.
Коли недавно журналісти запитали її, чи не збирається вона знову вийти заміж? (Любов всього її життя, Карло Понті, помер в 2007 році). Софі відповіла: «Ніколи. Неможливо полюбити кого-небудь ще ... »
Швидше за все тут і таїться розгадка її нев'янучої краси - справжня любов, яка була з нею поруч багато років.
Поруч з нею залишаються її сини - старший Карло - знаменитий диригент, молодший Едуардо - кінорежисер і троє онуків, які тепер її головна любов.
Мілітта - журнал
Переклала на українську мову 23.01.20 14.48
ID:
862313
Рубрика: Проза
дата надходження: 23.01.2020 14:57:15
© дата внесення змiн: 23.01.2020 14:57:15
автор: Тома
Вкажіть причину вашої скарги
|
Щиро дякую за підтримку!
