Моя землице, мій ти рідний краю !
З глибин віків снагу Твою черпаю:
Предвічну віру наших праотців,
Живу надів всіх грядущих днів,
Святу любов до отчої землі
Несу у пісні на своїм крилі.
У цій легенді - мудрість архаїчна.
Глибока філософія одвічна.
- Одної днини ранньою порою
Сам березень нарік мене Весною.
Ще сніг лежав на пригорбках і балках:
-Добридень, Земле, я -твоя фіалка...
В цім дивоцвіті вже колись була,
З калини я - сопілочка мала.
Святу молитву, мами колискову
Подарувала доля барвінкова.
...в обійми ночі звали вечорниці,
Текли пісні з народної криниці:
На авансцені - дійство вечорове,
Мережить душу диво калинове.
Маленька квітка той нектар спивала,
З фольклору гобелен барвистий ткала.
Цвіла,із сходом сонечка вставала:
Наснагу, силу із землі черпала.
На диво-струнах, одержимі слави.
Гриміли духом чарівні октави
За Україну І за II долю !
- Дитяче серце ранили до болю.
Молилася піснями я щоднини
І дарувала всім душі перлини.
Несла пориви ангельсько-пречисті
Вкраїночка в калиновім намисті.
Шумів потік, вербиця колисала
І соловейком вже душа співала.
Послом до неба піднялась з птахами,
Земним хоралом із семи вітрами.
Тут дух Уляни Кравченко витав,
Моє єство і ліру надихав.
Всевишній Музу дарував мені,
Скарби благословенні - неземні.
Сакральне небо серце надихало:
У світ мистецтва - двері відкривала,
Своїх нащадків в путь благословляла,
На вірність Україні присягала
”-Чи є любові ще такий престиж,
Як ти - провінціальний мій Париж!”
Тут - народилась, тут - моє коріння.
Молюсь за України Воскресіння.
Із джерела натхненної любові
Іду до Тебе, Земле,в пісні, слові.
Несу, краяни,
Вам земні поклони,
В минуле кличуть легендарні дзвони...
- Від берегів святої України,
- На вишитті Вкраїнської землі.
До Вас, мої краяни, пісня лине
- Несуть їх клином в небі журавлі...
Співає серце щедре І багате,
Благосло венна БОГОМ пісня-мрія.
В Твоїй Покрові рідна земля-мати,
Пречиста ДІВО - радуйся, МАРІЯ !