Дніпровські кручі. Вечоріє.
Красиве місто спочива.
Червоне сонце обрій гріє,
Ще мить, і вже його нема.
Враз спалахне вогнями Київ,
Печерська лавра заблистить...
Тут все любов, все серце гріє –
Чому ж душа моя болить?
Ми сядем на гранітний камінь,
Тебе я ніжно обійму...
Тепло його ще буде з нами,
Коли зоря блисне в пітьму.
Твій ніжний погляд, поцілунок,
Сяйне, як промінь на зорі.
І славлю Бога за дарунок,
За знак його, що є вгорі!
І кручам цим благословенним
Я поклонюсь і помолюсь:
За силу древню, незбагненну
Дідів моїх, могутню Русь!
Київ,
24 серпня 2005 року,
середа
Гарно! 
