Всюди в натовпі непримітний,
Простим є твоє єство назовні.
Дивуються навіть твої кровні,
Здаєшся всім ти непривітний.
Ніби просто птах перелітний,
Загадковості постійно повний.
В розмовах не пишномовний,
Окремо лист на дубі столітнім.
Насправді внутрі ти вулкан,
Почуттями, як магмою повен,
Слова береш твору в капкан.
Пливе в наснагу книги човен,
Не ховайся при землі паркан,
Ягням не будь, ставай Овном.
(Сонет)
15 жовтня 2009 р.
