[youtubehttps://www.radiosvoboda.org/a/27886666.html>" frameborder="0" allowfullscreen>
Батюк Валентин Євгенович
( 13 лютого 1979р – 28 липня 2014р)
Рогізна Любарського району Житомирської області.
Солдат, стрілець-помічник гранатометника 30-ї окремої механізованої бригади.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[1>
25 грудня 2014-го в селі Бичева на приміщенні місцевої ЗОШ відкрили меморіальну дошку випускнику Валентинові Батюку.
Запеклий бій. Савур-Могила.
Снарядів вибух раз у раз..
Стріляє, пре кацапська сила,
Всіх прагне знищити в цей час.
Наказ солдатам - йти у наступ,
Зайняти штурмом висоту,
Відкрити на узвишшя доступ,
Контролювати кругову.
А по ту сторону чеченці,
І бронетехніка гармат,
Ворожі навчені чужинці
Озброєні, як на парад.
А наші хлопці без нічого,
Лиш Дух вкраїнський - їх броня.
Життя ніхто не жалів свого,
Бо знав: позаду там рідня.
Ішли вперед і не здавались,
Тривав страшний жорстокий бій.
Навкруг лиш вирви залишались..
-Тільки вперед! Назад не смій!
Та не здаються наші хлопці,
Ніхто з бійців не підведе.
За Україну на цім боці,
Тридцята ОМБр іде.
Боєць Батюк в бою загинув,
Убито ще кілька бійців,
У небо з друзями полинув,
Життя віддав за земляків.
Війна безжальна, страшна, грізна..
Як коршун звістка в дім летить:
Везуть бійця в село Рогізне –
Батькам синочка хоронить.
Біль не забудеться ніколи
І серце мами не сприйме,
Що Валентин її додому
В батьківську хату не прийде.
Царство Небесне!
Вічна Пам"ять загиблим бійцям!
Полягли наші солдатики
У бою за Україноньку-
Ненечку свою!
Стали вони Ангелами
У Божому Раю
І з небес боронять
Землю рідненьку свою!
